Археологія в космосі: нові уявлення про суперові зорі та чорні діри
Археологія зазвичай асоціюється з дослідженнями залишків цивілізацій на Землі, проте нові відкриття в астрономії свідчать про можливість археологічних досліджень у космічному просторі. Останні результати, опубліковані в науковому журналі The Astrophysical Journal, відкривають нову еру в дослідженнях зірок та чорних дір, на прикладі системи GRO J1655-40, що свідчить про траєкторію еволюції масивних зірок і їхніх наслідків.
Досліджуючи дані рентгенівської обсерваторії «Чандра», астрономи відзначили залишки загиблої зірки, яка, ймовірно, вибухнула понад мільйон років тому. Система GRO J1655-40 тепер включає чорну діру масою приблизно сім сонячних мас та зорю-сусіда, яка має половину її маси. Проте колись це була пара із двох яскравих зірок.
Після вичерпання всього пального масивна зірка вибухнула, перетворившись на супервибух, та викинула свої зовнішні шари, частина яких осіла на сусідній зірці. Ядро однієї з цих зірок колапсувало, утворивши чорну діру, яка продовжує існувати. З часом відстань між чорнoю дірою та її компаньйоном зменшувалася, і врешті-решт чорна діра почала перетягувати матерію з сусідньої зірки, повертаючи частину матеріалу, скинутого під час вибуху.
Згідно з новими даними, приблизно 18 різних елементів у вітрах чорної діри, зафіксованих обсерваторією, були узгоджені з комп’ютерними моделями зірок-суперових. Вчені дійшли висновку, що загибла зірка була близько 25 разів масивніша за Сонце, і містила значно більше важких елементів, ніж наша зірка. Ці результати підкреслюють важливість досліджень у галузі астрофізики, оскільки вони допомагають зрозуміти структуру та еволюцію зірок у розрізі їхньої хімії.
Дослідження системи GRO J1655-40 являє інтерес не лише для астрономів, але й для астрофізиків усього світу. Вони відкривають нові горизонти в «археології супервибухів», дозволяючи науковцям отримувати нові знання про еволюцію масивних зірок та їх підсумки в контексті формування елементів у всесвіті. Подібні відкриття можуть суттєво змінити наше розуміння хімічної еволюції галактик і їхньої історії.
Це дослідження також може мати значення для пошуку нових джерел енергії у формі гравітаційних хвиль, які вивільняються під час колапсу зірок. Прогрес в цій сфері може змінити не лише астрономію, але й цілу низку інших дисциплін у науці. Враховуючи, що чорні діри залишають свій відбиток у формі гравітаційних хвиль, які вже реєструються за допомогою сучасних детекторів, потенціал для майбутнього дослідження в цій області вражає.
Таким чином, результати дослідження системи GRO J1655-40 відкривають нові можливості для вивчення та подальшого розуміння процесів причетних до еволюції зоряних систем, а також надають цінні дані для досліджень у сфері астрофізики, які можуть привести до нових теорій про народження та загибель зірок у нашій галактиці.
