Походження кам’яних знарядь: нові перспективи

Кам’яні знаряддя, які вважаються першою формою технологій, створених давніми людьми, можливо, не були винайдені з нуля. Таку гіпотезу висловлюють автори нового дослідження, опублікованого в журналі Archaeometry.

Результати дослідження ставлять під сумнів традиційні уявлення про походження технологій. Професор Метін Ерен із Кентського державного університету в Огайо зазначає, що, на його думку, ранні гомініни використовували природні інструменти, які вже існували у навколишньому середовищі, замість того, щоб самостійно їх виготовляти.

«Вірогідно, вони вже мали звичку розбирати туші тварин, використовуючи природні ножі,» — пояснює антрополог. Уміння створювати та використовувати знаряддя є однією з визначальних рис гомінідів. Найперші кам’яні інструменти, виготовлені шляхом відколювання (ударів двох каменів один об одного), з’явилися щонайменше 2,6 мільйона років тому. Знайдені також ще старіші інструменти, яким 3,3 мільйона років, але їх створили за простішим методом — ударом одного каменю об землю.

Ерен підкреслює, що традиційно вважалося, що найперші кам’яні щепи створювалися навмисно або випадково, після чого ранні гомініни почали шукати речі, які можна було б ними різати. Вчений упевнений, що справа була оберненою: «Щоб істота почала використовувати предмет чи винайти його, повинно бути селективне тиск. Гомініни, ймовірно, знаходили гострі камені, використовували їх як ножі й формували звичку різати, яка спонукала їх шукати такі предмети.»

Дослідники називають ці природні лезы «натуралітами». Вони зібрали безліч прикладів таких інструментів, пояснивши можливі процеси їх утворення. Гострі щепи можуть відколюватися від великих тварин, таких як слони і коні, коли ті перебувають у русі, або навіть випадкові удари від рідкісних природних факторів, як хвилі, які б’ють у скелясті береги.

Доступність натуралітів, за словами Ерена, спрощує перехід до їх використання: «Усе, що потрібно зробити, — це їх підібрати.» Головна перевага його гіпотези полягає в тому, що вона не вимагає моменту осяяння. Це скорочує когнітивну дистанцію між кожним етапом у розвитку технологій і виявляється найбільш економним шляхом у світі наших предків.

Попри цікавість гіпотези, Ерен також зазначає, що це лише припущення, а не факт. Він визнає, що економічна природа припущення не є свідченням його правдивості. Антрополог Бріана Побінер з Смітсонівського інституту висловлює думку, що винахід кам’яних знарядь, можливо, не був величезним когнітивним стрибком, а скоріше «природним продовженням того, що гомініни уже робили».

Аналогічно, Клаудіо Тенні з Тюбінгенського університету додає, що визначення джерел натуралітів було б корисним, проте зазначає, що теорія «просто не витримує критики». Вона, на його думку, базується на припущенні, що гомінінам не вистачало інтелекту для винаходу інструментів, хоча навіть культури приматів, такі як капуцини і орангутани, здатні на подібні досягнення.

Насамкінець, Ерен наголошує на важливості природного середовища, яке, на його думку, відіграло ключову роль у розвитку технологій гомінідів, незважаючи на те, що ці твердження потребують додаткових підтверджень. Це дослідження, безумовно, розширює наші уявлення про шлях розвитку ранніх людських технологій і їх взаємозв’язок із природою.