Нове дослідження: зрачки реагують на дихання
Нещодавно проведене дослідження вразило наукову спільноту, відкриваючи нову грань у вивченні зрачків. Виявляється, що зрачки не лише реагують на світло чи наші емоції, але й синхронізуються з диханням. Ця знахідка, що з’явилася завдяки зусиллям дослідників з Каролінського інституту в Стокгольмі та Гронингенського університету, може сприяти поглибленню розуміння зв’язку між дихальною і нервовою системами.
Зазначається, що зрачки людини ніколи не залишаються статичними — вони постійно адаптуються до зовнішніх і внутрішніх факторів. Зрачки виконують функцію регулювання кількості світла, яке потрапляє в очі, подібно до діафрагми камери. Це, в свою чергу, має суттєвий вплив на звичайне сприйняття зображень. Збільшені зрачки полегшують виявлення малопомітних об’єктів, тоді як зменшені сприяють чіткому зору, що є важливим для виконання таких завдань, як читання.
Рефлекс зрачків надзвичайно точний і часто використовується лікарями для оцінки роботи мозку. Відсутність реакції зрачка на світло може свідчити про загрозу здоров’ю. Однак відкриття, яке прирівнює реакцію зрачків на дихання до вже відомих реакцій на світло і емоції, ставить під сумнів наше розуміння цього фізіологічного процесу.
У ході експериментів, в яких взяли участь понад 200 осіб, було доведено, що зрачки, як правило, розширюються під час видиху і звужуються на початку вдиху. Експериментатори контролювали дихання учасників, дозволяючи їм дихати через ніс або рот, а також змінюючи частоту дихання. У всіх випадках спостерігалася однакова закономірність: зрачки мали найменший розмір на початку вдиху і найбільший — під час видиху.
Це відкриття може значно змінити наше сприйняття зв’язку між диханням і зором. Коливання зрачків під час дихання складають всього декілька міліметрів, що менше, ніж реакція на світло. Але навіть ці незначні зміни можуть мати істотний вплив на наше сприйняття. Водночас, використання змінюваного розміру зрачків як потенційного індикатора неврологічних розладів відкриває нові горизонти для медичних досліджень.
Таким чином, наукова спільнота отримує нові інструменти для вивчення механізмів, які пов’язані із загадковими аспектами людського сприйняття. Це не тільки розширює наші знання про зрачки, але й спонукає до подальших досліджень у галузі неврології та психофізіології, що може допомогти в діагностиці та лікуванні широкого спектра нервових захворювань.
Дослідження підкреслює інтеграцію між різними фізіологічними системами в організмі, демонструючи, як дихання насправді може впливати на наше зорове сприйняття, і відкриває нові напрямки для реабілітації й психологічного дослідження.
