Дослідження змін клімату і населення доісторичних європейців
Науковці з Кельнського університету, разом із колегами з двадцяти європейських університетів та дослідницьких установ, провели детальне дослідження, яке розкриває, яким чином доісторичні мисливці-збирачі в Європі адаптувалися до змін клімату більше 12 000 років тому. Результати дослідження, опубліковані у відомому науковому журналі PLOS One, демонструють значні коливання в чисельності та щільності населення наприкінці останнього льодовикового періоду.
Згідно з отриманими даними, населення північного сходу Центральної Європи в період фінального палеоліту суттєво зросло, проте потім, під час останнього похолодання, різко скоротилося приблизно вдвічі. Водночас, в окремих регіонах Центральної Європи спостерігалася стабільність або навіть незначне зростання чисельності населення, що контрастує із загальною тенденцією.
Дослідники використали сучасні статистичні методи для аналізу обширної археологічної бази даних, що дозволило оцінити щільність і чисельність населення в різних регіонах Європи. Зокрема, їхні результати охоплюють період фінального палеоліту, що тривав з 14 000 до 11 600 років тому. У цей час, в більш теплий період, населення північного сходу Центральної Європи продовжувало зростати, в той час як на південно-західному напрямку, особливо в Іспанії та Франції, чисельність населення знижувалася.
У важливий період, приблизно з 12 900 до 11 700 років тому, після різкого похолодання, чисельність населення у європейських регіонах зменшилася вдвічі. Важливо відзначити, що це зменшення не відбулося в усіх частинах континенту. Наприклад, у північній Італії, Польщі та північній Німеччині аналітики виявили тренд зростання чисельності населення. Це свідчить про масову міграцію людей із заходу на схід в пошуках більш вигідних умов для життя в умовах погіршення клімату.
Подібні зміни в чисельності населення спостерігалися і раніше. Наприклад, близько 29 000–25 000 років тому, різке похолодання спричинило скорочення чисельності населення в західній та центральній Європі на дві третини, що призвело до зникнення багатьох регіональних популяцій.
Ці відкриття не лише підкреслюють уразливість давніх спільнот до кліматичних змін, але й вказують на їхню здатність адаптуватися до нових умов. За прогнозами, наразі науковці вважають, що подібні адаптаційні стратегії можуть бути ключовими для сучасного людства у контексті зміни клімату. Важливість цього дослідження підкреслює, що розуміння історії взаємодії людини і його довкілля може допомогти в прогнозуванні наслідків сьогоднішніх кліматичних викликів та формуванні ефективних соціальних стратегій для їх подолання.
У світлі цієї інформації стає очевидним, що вивчення минулого може стати важливим інструментом для адаптації сучасного суспільства до нових викликів, оскільки досвід предків може надати цінні уроки для нинішніх і майбутніх поколінь.
