У пустелі Сахара колись жили бегемоти та крокодили — з’ясували хіміки

З Азії в Африку й назад: як тварини та люди подолали Сахаро-арабську пустелю

Сахаро-арабська пустеля, одна з найпосушливіших територій на планеті, колись була значно вологішою, ніж сьогодні. Нове міжнародне дослідження, опубліковане у журналі Nature, виявило, що за останні вісім мільйонів років Аравійський півострів неодноразово переживав вологі кліматичні фази, які могли тривати тисячоліттями і тимчасово перетворювати пустелю на зелений, життєздатний ландшафт.

Ці знахідки дозволяють зрозуміти, як водо залежні ссавці, включаючи ранніх предків людини, змогли перетинати цей регіон під час міграції між Африкою та Євразією. Раніше про клімат Аравійського півострова відомо було мало, оскільки не було достатньо аналізів палеокліматичних архівів, таких як сталактити. Однак знахідки скам’янілостей свідчать про те, що водозалежні тварини, такі як крокодили та бегемоти, існували тут близько 400 000 років тому.

Дослідження, проведене міжнародною командою під керівництвом Інституту хімії товариства Макса Планка (Німеччина), а також за участю Комісії з культурної спадщини Саудівської Аравії та університетів Майнца і Франкфурта, базувалося на аналізі сталактитів і сталагмітів із семи печер Саудівської Аравії. Ці вапнякові утворення накопичуються шарами під впливом капаючої води, яка містить карбонат кальцію. Хімічний склад сталактитів та сталагмітів змінюється залежно від клімату під час їх формування — за вологих умов відбувається активне накопичення.

Завдяки ізотопному аналізу (зокрема, кисню та водню) у мікрокаплях давньої дощової води, що збереглася в карбонатах, вдалося визначити, що опади надходили з півдня, ймовірно, завдяки мусонам. Радіометричне датування за ураном показало вік утворень — від кількох сотень тисяч до восьми мільйонів років.

Як зазначив Хуберт Фонхоф, геолог Інституту хімії Макса Планка: «Повторюване виникнення більш вологих умов на Аравійському півострові має значення не тільки з кліматологічної точки зору. Ці короткі інтервали стали дедалі важливішими для забезпечення обміну ссавцями між Африкою та Євразією, ймовірно, включаючи розселення наших людських предків».

Археолог Фейсал аль-Джибрин додав, що регіон Аравії традиційно залишався поза увагою при вивченні міграцій, проте нові дослідження підкреслюють його центральну роль в історії заселення Старого Світу.

Відзначимо, що поступове зміщення мусонних поясів на південь, яке пов’язане з глобальним охолодженням Північної півкулі, призвело до зниження кількості опадів і перетворення Аравії на сучасну посушливу зону.

Моника Марковська, співавтор дослідження, запевняє: «Ми змогли вивчити гідроклімат Аравійського півострова більш комплексно, ніж будь-коли раніше». Це нове дослідження не лише заповнює прогалини в палеокліматичній історії регіону, а й допомагає зрозуміти, як кліматичні «вікна» сприяли існуванню древніх міграцій тварин та людей через одну з найнегостинніших територій земної кулі.

Згідно з даними ЮНЕСКО, історичні маршрути, що проходять через Аравійський півострів, свідчать про широкий спектр культурних і економічних зв’язків, які формувалися упродовж століть, на прикладі давніх торгових шляхів, що поєднували Азію, Африку та Європу, що підтверджує значення цього регіону в контексті глобальної історії.