Виявлення гренландських каменів в Ісландії: нові свідчення «міні-льодовикового періоду» та його вплив на падіння Римської імперії
Недавнє наукове відкриття геохіміка Крістофера Спенсера з університету Квінс у Кінгстоні може кардинально змінити наше розуміння кліматичних змін у ранньому середньовіччі, а також їх можливого впливу на історичні події, зокрема, на падіння Римської імперії. Спенсер і його команда виявили гранитні булыжники на пляжі біля Брейдавіка, що в північній Ісландії — камені, які, як з’ясувалося, були перенесені айсбергами з Гренландії.
Ці знахідки підтверджують теорію про так званий «міні-льодовиковий період», який тривав в Європі приблизно протягом одного-двох століть, починаючи з 540 року нашої ери. Дослідження показують, що зниження температури в Північній півкулі, зафіксоване в річних кільцях дерев і осадових породах, могло сприяти численним історичним катастрофам, зокрема, краху династії Північна Вей у Китаї та занепаду міста-держави Теотіуакан у Центральній Америці. Особливо важливим є зв’язок між міні-льодовиковим періодом і Юстиніановою чумою, що спустошила Східну Римську імперію після падіння Західної.
Кліматичні зміни, які відбувалися під час цього періоду, можуть бути пов’язані з кількома факторами. Деякі вчені уважають, що похолодання могло бути наслідком вулканічної активності або падіння комет. Однак Спенсер пропонує альтернативне пояснення, пов’язуючи зміни клімату з коливаннями в орбіті Землі, що впливали на рівень сонячного тепла, яке досягало планети.
Знахідки в Ісландії свідчать, що в період формування місцевого пляжу, де виявили гренландські камені, айсберги були регулярними гостями регіону, що вказує на те, що льодовики Гренландії були помітно більшими порівняно з сучасними показниками. Це узгоджується з даними, отриманими під час вивчення кліматичного мінімуму, відомого як подія Бонда 1, яка демонструє істотні кліматичні зміни, що мали місце в цей період.
Вивчення впливу кліматичних змін на соціальні та політичні структури вже давно є предметом досліджень істориків. Однак нове відкриття у Ісландії додає нові аргументи на користь теорії, що безпосередньо пов’язує кліматичні катастрофи з історичними процесами, такими як падіння Римської імперії. Наявність значної частини гренландських каменів на пляжі в Ісландії вказує на те, що зміни клімату відбувалися не лише у локальних масштабах, але й мали глобальні наслідки, що потребує подальшого всебічного вивчення впливу екологічних факторів на хід історії.
Отже, відкриття Спенсера не тільки уточнює наше розуміння кліматичних змін минулого, але й підкреслює важливість інтеграції екологічних досліджень у вивчення історії. Тенденція до пізнання складних взаємозв’язків між кліматом та людськими цивілізаціями не зникне і надалі, і, можливо, зможе пояснити чимало таємниць нашого минулого.
