Унікальні генетичні адаптації змії, яка розмножується без самців: нові відкриття китайських вчених
Китайські дослідники з Інституту біології Академії наук Китаю опублікували результати своєї роботи в науковому журналі Science Advances, в якій йдеться про генетичні особливості брамінського слепуна (Indotyphlops braminus) — унікального виду змій. Цієї змійки можна зустріти у багатьох регіонах тропіків, і вона вражає не лише своїми розмірами (менше 20 см), а й можливістю розмножуватися без участі самців.
Дослідження показало, що близько 41 мільйона років тому внаслідок геномного події в предках цієї змії відбулося злиття різних хромосом, що призвело до швидкого видоутворення. У результаті цієї адаптації особливі гени, відповідаючі за боротьбу з хворобами і вироблення сперми, стали неактивними, свідчить аналіз ДНК.
Цікаво, що, попри відсутність самців, у яєчниках брамінських слепунів активні особливі «гени репарації ДНК», такі як ALKBH2 і MDC1. Це вказує на наявність механізмів, які контролюють якість генетичного матеріалу, що, в свою чергу, підвищує шанси на здорове потомство навіть без генетичного змішування, яке зазвичай відбувається при присутності двох батьків.
«Наше дослідження відкриває нові горизонти для розуміння того, як види, що складаються лише з самок, можуть підтримувати генетичне різноманіття і адаптуватися до навколишнього середовища, не маючи потреби у самцях», — коментує професор Лі Цзятан, керівник дослідження.
Ці результати ставлять під сумнів традиційні уявлення про безстатеве розмноження як про еволюційний тупик. Як показує статистика, приблизно 1 з 1000 видів тварин здатний до безстатевого розмноження, але це не заважає їм зберігати або навіть покращувати генетичне різноманіття. Це відкриття надає нову перспективу для вивчення еволюції і генетичних механізмів, що проявляються у крузі біологічних видів.
На основі цих даних можна стверджувати, що сучасна наука знаходиться на порозі значних відкриттів щодо фізіології розмноження, адаптації до змінливих умов середовища і, безумовно, важливості генетичної різноманітності для виживання видів. А це, в свою чергу, може вплинути на підходи до збереження біорізноманіття та охорони навколишнього середовища.
