Colossal представила генетично модифікованих вовків, схожих на вимерлий вид: науковий аналіз

Американська компанія Colossal Biosciences оголосила про відновлення вимерлого виду тварин — жахливого вовка (лат. Aenocyon dirus). Цей крок викликав жваве обговорення серед науковців та еколого-генетичних експертів, і ми вирішили детальніше дослідити, наскільки це заявлення відповідає науковій дійсності.

Що відбулося

Colossal стверджує, що троє генетично модифікованих цуценят сірого вовка — два самці на ім’я Ромул і Рем, які народилися в жовтні, та самка на ім’я Кхалиси, що з’явилася на світ у січні, належать до «відновленого» виду жахливих вовків. Це відкриття стало останнім у ряді амбітних проектів компанії, включаючи створення вовчків з геномами шерстистих мишей і часткове відновлення генома сумчастого вовка (тілацина).

Що таке жахливий вовк?

Жахливі вовки Aenocyon dirus були великими ссавцями, які існували в Північній Америці приблизно 10 тисяч років тому. Вони нагадували великих вовків з білим хутром, а популярність їхнього образу зросла завдяки серіалу «Гра престолів», що пояснює вибір імені Кхалиси, яке походить від одного з ключових персонажів шоу.

Вимирання чи ренесанс?

Наукові праці свідчать, що жахливі вовки не є прямими нащадками сучасних сірих вовків (Canis lupus). Раніші дослідження довели, що їхні спільні предки жили близько 6 мільйонів років тому. Більше того, шанси на генетичну схожість між серими вовками та жахливими значно знижуються, якщо розглядати ближче й інших представників родини, таких як шакали та червоні вовки.

Генетичні трансформації

Фахівці Colossal секвенували повний геном жахливого волка, який, за словами провідної наукової спеціалістки Бет Шапіро, на 99,5% збігається з геномом сірого вовка, що містить близько 2,4 мільярда пар основ. Це означає, що незважаючи на велику генетичну схожість, відмінності все ж порівнюються з мільйонами точок біологічного коду.

Компанія стверджує, що лише 20 генетичних правок вдалося внести, щоб перетворити сірих вовків на жахливих. П’ять змін спрямовані на освітлення шерсті, тоді як решта 15 — на регулювання розміру, м’язової маси і форми вух. Час покаже, чи принесуть ці модифікації очікуваний результат.

Складність визначення виду

На думку Шапіро, питання визначення виду є неоднозначним; вона зазначає: «Поняття виду — це людська класифікація, і кожен може розуміти його по-своєму, залишаючись при цьому правим».

Перспективи та виклики

Жахливі вовки, які наразі перебувають під наглядом у заповіднику площею 800 гектарів, не мають планів на репродукцію. Науковець і популяризатор науки Ілля Колмановський зазначає, що такі ініціативи можуть не стільки відроджувати вимерлі види, скільки стимулювати розвиток нових знань у генетичних дослідженнях. «Ці експерименти мають потенціал принести інновації в науку, подібно до платформ обчислювальної генетики, які розвивають стартапи», — вважає він.

Таким чином, хоча проголошене «воскресіння» жахливих вовків дещо спірне, воно відкриває нові горизонти для наукового сприйняття генетичних модифікацій та їх впливу на наше розуміння біорізноманіття і еволюції в цілому.