Астрономічне відкриття: новий тип радіопотоків змінює уявлення про космічні маяки
Останні три роки в астрономії відзначилися рядом значних відкриттів, пов’язаних із давно відомими об’єктами. Зокрема, науковці виявили новий тип радіоджерел, відомий як довгоперіодичні транзієнти. Ці об’єкти характеризуються вражаючими радіосигналами, які повторюються через інтервали від кількох хвилин до кількох годин. На сьогоднішній день науковці ідентифікували близько дюжини таких джерел, але їхня природа залишається нез’ясованою.
Одним із найбільш поширених припущень було вважати ці об’єкти пульсарами — нейтронними зірками, які, швидко обертаючись, випромінюють радіохвилі з кожним обертом. Пульсари здобули неформальну назву «космічні маяки», оскільки на сьогодні в нашій Галактиці відкрито тисячі таких об’єктів. Однак, частота сигналів пульсарів значно вища, зазвичай в межах однієї секунди, тоді як довгоперіодичні транзієнти спостерігаються з інтервалом у два години.
Альтернативним кандидатам на роль джерел довгоперіодичних транзієнтів могли б бути білих карликів — зірки малої маси, які, подібно до нашого Сонця, входять у фінальну стадію еволюції. Ці об’єкти, як і пульсари, представляють собою значний інтерес для астрономів.
Недавнє дослідження, проведене за допомогою радіоінтерферометра LOFAR в Нідерландах, призвело до відкриття нового об’єкта — ILTJ1101 у сузір’ї Великої Ведмедиці. Дослідники зафіксували сім яскравих імпульсів радіосигналів, які з’являлися через інтервал у два години (точніше — кожні 125,52978±0,00002 хвилини). За словами радіоастронома Ірис де Рюйтер з Сіднейського університету, порівнюючи дані з каталогами зірок і галактик, було виявлено, що у цій точці неба спостерігається тьмяна червона зірка, яка не могла б бути джерелом таких радіосигналів.
Дослідження спектра ILTJ1101 показало, що червона зоря періодично змінює свою довжину хвилі, що свідчить про ефект Доплера. Це означає, що зірка то наближається, то віддаляється від нас з періодом, який збігається з двогодинним інтервалом сигналів. Єдиним правдоподібним поясненням цієї динаміки є наявність невидимого компаньйона.
Фотометричні вимірювання також виявили надлишок синього світла, що не притаманно ні червоним карликам, ні нейтронним зіркам. Проте білий карлик ідеально відповідає цій картині. Отже, комбінація червоного та білого карликів тепер сигналізує про своє існування у Всесвіті з періодом у два години.
Науковці визнають, що запропонована гіпотеза ще не пояснює всі випадки довгоперіодичних транзієнтів. Проте було встановлено, що не лише нейтронні зірки можуть функціонувати як космічні маяки, що відкриває нові горизонти для астрономії та досліджень космічних об’єктів. Це відкриття може суттєво оновити наші уявлення про види зірок, які домінують у радіодіапазоні, та їхній вплив на структуру та еволюцію нашої Галактики.
Таким чином, нові дані обіцяють розширити горизонти сучасної астрономії, підкреслюючи важливість чіткого співробітництва між дослідниками по всьому світу в пошуках відповідей про наше місце у Всесвіті.
