Виявлення марсіанських льодовиків: нові дані свідчать про підживлення водних структур у минулому планети
На сучасному етапі дослідження Червоної планети вчені уже давно з’ясували, що її поверхня характеризується суворими умовами: низькими температурами, відсутністю вологи та високим рівнем радіації. Але численні геологічні формації свідчать про те, що Марс колись був вологим і теплим. Сьогодні ж основна частина залишків води зосереджена в полярних регіонах у вигляді льодових шапок, вічної мерзлоти та підземних льодовиків. Цей сезонний цикл замерзання та танення льоду продовжує впливати на марсіанську екосистему і відкриває нові можливості для розуміння льодовикової активності минулих епох.
Не так давно американська команда вчених з Інституту планетарних наук оприлюднила результати новітнього дослідження, присвяченого таянню льоду у районі кратера середнього розміру на півночі регіону Аравійської Землі. Аналіз також охопив сусідню низину — систему озер Харт. Автори дослідження стверджують, що рефракти у льодовиків призвели до формування цієї низини, а підповерхневе танення льоду створило неглибокі канали, у той час як на дні кратера залишилися сліди льодовикових відкладень у вигляді озера.
Представлене на Конференції з лунарної та планетарної науки, це дослідження поглиблює розуміння про гідрологічні процеси, що відбувалися на Марсі в минулому. Особливо цікавими є результати аналізу, які свідчать про те, що Марс міг бути теплішим, ніж вважалося досі, майже 2,9 мільярдів років тому.
Зокрема, один з авторів дослідження, Дэн Берман, зазначив, що сучасні льодовики на Марсі є «холодними», бо їхні підстави не мають активного подолання ледового покриву. Це може підтвердити факти, виявлені ще в 70-х роках минулого століття, коли орбітальні апарати почали реєструвати сліди льодовикової активності на планеті.
Виявлені канали талих вод і висячі долини на террасах внутрішньої частини стін кратера нагадують постледникові ландшафти в Альпах. Це дослідження не лише підтверджує існування води в рідкому стані на Марсі у минулому, але й піднімає важливе питання: коли саме планета втратила свої гідрологічні ресурси? Відповідь на це питання може вплинути на наше розуміння формування планет у межах Сонячної системи та можливості колонізації інших планет у майбутньому.
Дослідження на таких планетах, як Марс, відкриває нові горизонти для повнішого розуміння еволюції не тільки самої планети, а й всього людства. Ймовірно, те, що ми тут виявляємо, стане ключем до розгадки питань, які полонять вчених ще з давніх-давен.
