Дослідження творчості Амедео Модільяні

Дослідники з Ланкастерського університету у Великобританії новаторським чином використали статистичні методи для оцінки кількості неатрибутованих картин видатного італійського художника XX століття Амедео Модільяні. Відомі своїми емоційними портретами та оригінальними ню, роботи Модільяні набули надзвичайної популярності після його смерті; сьогодні вони є одними з найдорожчих на світовому арт-ринку. Наприклад, картина «Лежача оголена» (Nu couché) була продана на аукціоні за рекордні 170 мільйонів доларів.

Проте, незважаючи на її величезну цінність, точна кількість картин, створених Модільяні, залишається невідомою. Це пояснюється тим, що під час свого життя художник рідко підписував свої твори та не надавав їм великої цінності, а також через велику кількість підробок. У світі мистецтва картини Модільяні, які перебувають на ринку, але не мають підтвердженої автентичності, отримали назву «сплячі».

У новому дослідженні, опублікованому в журналі Statistical Methods & Applications, доктор Джеймс Джексон і професор Брайан Фрэнсис вперше застосували метод множинної оцінки систем (MSE) для аналізу картин Модільяні. Цей статистичний метод раніше використовувався для оцінки чисельності населення або рівня злочинності, однак в історії мистецтв це було нововведення. Дослідники зібрали базу даних, що об’єднує відомі твори художника з різноманітних музейних, виставкових та аукціонних каталогів.

Результати їхніх досліджень виявили, що Модільяні, швидше за все, створив від 20 до 120 картин, які ще не були атрибутовані. Отже, загальна кількість робіт художника може сягати від 500 до 600. Ці дані підкреслюють не лише складність атрибуції творів Модільяні, але й важливість використання сучасних статистичних методів у мистецьких дослідженнях.

Доктор Джексон також зауважив, що метод MSE може бути застосований до інших художників, що відкриває нові горизонти для дослідження їхньої творчості. Збирання й аналіз статистичних даних можуть стати важливими інструментами у розпізнаванні та реставрації мистецької спадщини, що вказує на подальші можливості для майбутніх досліджень у галузі історії мистецтв.

Науковий підхід до вивчення творчої спадщини відомих художників може не лише поглибити наше розуміння мистецтва, але й суттєво вплинути на ринок, де правильно атрибутовані роботи можуть значно підвищити свою вартість. Таким чином, дослідження Джексона та Фрэнсіса може стати важливим кроком у справі збереження і розуміння культурної спадщини людства.